Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну цифрову бібліотеку українською мовою!

580 566 сторінок138 718 книжок, творів та документів1988 авторів та авторок

Конкурс1 вересня – 30 листопада

Книжкова Шафа 2026

Взяти участь →

🎲 Випадковий твір🪶 Випадковий автор📚 Випадковий скан

1821

народився Карел Гавлічек-Боровський, чеський поет, публіцист

1851

помер Петро II Негош-Петровіч, чорногорський державний діяч, літератор

1857

народився Аксель Мунте, шведський письменник

1883

народився Марко Безручко, український військовий діяч, видавець

1883

народився Михайло Домонтович, український культурно-освітний громадський діяч, поет, кобзар

1885

народився Карл Радек, більшовицький діяч, публіцист

1924

помер Лука Гарматій, український вчитель, фольклорист, етнограф

1933

помер Іван Івасюк, український економіст, освітянин, громадсько-політичний діяч

1936

помер Петер Штайнен, німецький письменник-єзуїт

29.10.2026, С. Єфремов, Коротка історія українського письменства, 1918
25.10.2026, С. Ярошенко, Як люде прав собі добувають, 1905
24.10.2026, Украінська Муза. Випуск 2 (під ред. О. Коваленка), 1908
24.10.2026, Украінська Муза. Випуск 1 (під ред. О. Коваленка), 1908
23.10.2026, Украінська Муза. Випуск 3 (під ред. О. Коваленка), 1908
16.10.2026, Джейкобс, Старий моряк (перекл. С. Паночіні), 1918
12.10.2026, М. Грушевський, Бех-Аль-Джуґур, 1901

Моя популярність та иньші оповіданя. (Львів, 1905) Орест Авдикович
… Я витягнув із під шопи якесь старе вудило, взяв до кишенї вудку і пушку з папіросками і пішов на рибу. Стежкою, „городами“, відтам на „попову нивку“, перескочив рів, вийшов на „жидівську пашу“ і опинив ся над Днїстром. Вдивляючи ся у його тихі води, — пішов я понад беріг геть далеко пільною доріжкою, болонями і зайшов „над окіп“. Там назбирав я у траві коників, пообривав їм ноги і крила і поховав до коробочки з сїрників. Перший раз вразило мене, що у такій рибацькій роботї є щось варварського і з жалем подумав сумну правду, що нїяка панська забавка не обійдеть ся без нелюдської кривди —- заподїяної — от хоч би сим разом — тим гарним співучим сотворіням. І я якби вагав ся хвилину. Та коли оден коник із одною ще цїлою ногою вирвав ся минї з пальцїв, скочив у траву і заспівав, я вже не шукав у друге веселого збиточника, якого я сам, для свого дикого спорту, зробив інвалїдом на цїле його житє. Тай більше має він права журити ся своїм калїцтвом, чим ми — бо й житє його не таке довге, як наше, і мабуть багато веселїйше. І… сам собі дивував ся я, звідки набрало ся у мене такого нїжного чутя, і дурного милосердя для довгоногого цьвіркуна. Та я ще довго стояв на однім місци і слухав піснї вольного співака. Я хотїв відгадати, чи в його голові є лиш подяка Богови за те, що минула його смерть із рук дикого рибака, чи може… він піснею кпив собі з моєї незручности, а в такім разі — мене було би відійшло хвилеве милосердє і я строго був би покарав хитрого орфея… Але… по тім випадку відійшла минї охота — збирати коників. Зрештою кілька з них товкло ся у моїй коробцї, якби хотїли вилїзти на волю і я що хвилї покалатував коробочкою сюди й туди, аби їх заголомшити — та аби сидїли тихо, то й… досить із мене. Я вишукав собі годяще місце між маленькими корчиками лозів над берегом і там сїв ловити рибу.

читати далі…

Доля. (1897)Петро II Негош-Петровіч

. (Львів, 1897)

Твердо стіймо за рідну країну,
Все віддаймо їй, милі брати,
Бо хотять і шукають загину
Її люті, нелюдські кати!
Чи помрем, чи зостанемось жити,
Добрим словом потомок згада.
Гидкий зрадник не буде смердїти
Серед нас: хай як пес пропада!
Що для нього країна кохана?
Він її як той циган продасть;
Рабський ляк, легкодухість погана
Узяли над ними силу і власть.
Слугам пекла нема у нас місця,
Нам країна дорожча всього…
Вони встигнуть, де смачно їм їсть ся,
Як свиня до корита свого!